Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.04.2015 року у справі №916/3137/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 916/3137/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Заступника військового прокурора Південного регіону Українина постановувід 25.02.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду, якою переглянуто рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2014 за апеляційною скаргою Приватного підприємства НВКТФ "Лідер-Люкс" як особи, що не є стороною у справі, але права якої порушеноу справі№916/3137/14 господарського суду Одеської областіза позовомПершого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони УкраїнидоПриватного підприємства "Лідер-Т"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Військової академії (м. Одеса); 2. Кабінету Міністрів Українипровизнання права власності та витребування майназа участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи 1: не з'явився;

третьої особи 2: Роздобудька С.Г. дов. від 14.01.2015 №9-22/25;

Приватного підприємства НВКТФ "Лідер-Люкс": Капеліста М.М., дов. від 27.08.2014 б/н;

Генеральної прокуратури України: прокурор відділу Солошенко Ю.І., посв. №023135, дійсне до20.11.2018;

ВСТАНОВИВ:

Клопотання Приватного підприємства НВКТФ "Лідер-Люкс" про відкладення розгляду справи колегією суддів відхилено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.10.2014 (суддя М. Никифорчук), позов Заступника військового прокурора Південного регіону України задоволено повністю. Визнано за державою Україна, в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю №105 військового містечка №17; витребувано від ПП "Лідер-Т" нежитлову будівлю №105 військового містечка №17; зобов'язано ПП "Лідер-Т" передати Міністерству оборони України нежитлову будівлю №105 військового містечка №17; стягнуто з ПП "Лідер-Т 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 (судді М. Сидоренко, О. Аленін, В. Жеков), апеляційну скаргу ПП НВКТФ "Лідер-Люкс" задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2014 скасовано. Прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами Заступник військового прокурора Південного регіону України - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 та залишити рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2014 без змін.

Вважає, що судом апеляційної інстанції не дотримано вимог щодо об'єктивного розгляду всіх обставин справи відповідно до ст.43 ГПК України. Судом залишено поза увагою факт вибуття із державної власності майна поза волі власника та його реєстрацію на праві комунальної власності за Одеською міською радою. Також судом не досліджено факт подвійної реєстрації майна, про що свідчить лист комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 18.03.2014 №1600-06/257/2 щодо належності однієї будівлі двом адресам, а саме ПП НВКТФ "Лідер-Люкс" за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога , 8/1-А та ПП "Лідер-Т" за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога , 8/8.

При цьому, судом прийнято до уваги лише докази надіслані ПП НВКТФ "Лідер-Люкс", а усі наявні документи позивачів по справі, що свідчать про належність військового містечка №17 та спірної будівлі саме Міністерству оборони України, а також його перебування на обліку (у т.ч. бухгалтерському) та його використання КЕВ м. Одеси та Військовою академією м. Одеси судом взагалі не досліджено.

Судом залишено поза увагою те, що п.1 рішення звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №27 від 29.05.1951 "Про поновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнні післявоєнні періоди для потреб Одеського військового Округу" підтверджено належність Одеському військовому округу власних будівель, розташованих на території військового містечка №17.

Відповідно до п.34 розділу II "Положення про квартирно-експлуатаційну службу та квартирне постачання", яке було введено в дію Наказом Міністра оборони СРСР від 22.02.1997 №75 військове містечко-це комплекс будівель і споруд, розташованих на одній земельній ділянці, що використовуються для розквартирування військових частин і для розміщення військовослужбовців, робітників і службовців Збройних Сил.

Таким чином, будівля може бути обмежена в доступі парканом або навпаки, однак знаходитись на території військового містечка.

Водночас, перевіркою фактичного стану фондів військового містечка №17 квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси установлено, будівля №105, яка на час перевірки перебувала на обліку в КЕВ м. Одеси огороджена парканом та використовуються сторонніми особами (як встановлено ПП "Лідер"), що підтверджується актом від 21.11.2012.

Проте, як вбачається з наведеного рішення, Одеський військовий округ набув право власності, зокрема на нерухоме майно військового містечка №17 до 29.05.1951 відповідно до діючого на той час законодавства, а рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 №27 зазначено право власності було ще раз підтверджено.

Органи влади в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, обов'язкові до виконання на відповідній території.

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР та місцеве самоврядування" та від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", Кабінетом Міністрів України 05.11.1991 прийнято постанову №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю".

Як убачається із постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311, майно Збройних Сил до переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), не входить.

Разом із тим, пунктом 1 зазначеної постанови установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Відповідно до п.2 постанови міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, зобов'язані здійснити до 01.01.1992 передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Ані Міністерством оборони України, ані іншими відомствами будівлі та споруди військового містечка №17, розташованого у місті Одесі, у тому числі будівля №105-майно Збройних Сил, до комунальної власності не передавалися.

Належність спірного майна до державного (військового) майна підтверджується тим, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 18.05.2013 №312 "Про передачу фондів військових містечок у місті Одеса" військове містечко у тому числі будівлі та споруди, передані на облік з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до Військової академії м. Одеса, що підтверджується актом прийманні (передачі) будинків, споруд та території військового містечка №17 від 20.08.2013 та актом технічного стану будівлі №105 військового містечка №17 від 22.05.2013.

Судом не досліджено питання перебування спірного майна на бухгалтерському обліку основних засобів Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси та передання цього майна Військовій академії м. Одеса.

Так, відповідно до п.26 наказу Міністра оборони України від 21.06.2007 №363 "Про затвердження положення про бухгалтерський облік в Збройних Силах України" спірна будівля перебувала на бухгалтерському обліку КЕВ м. Одеси, про що свідчить інвентарна картка нежитлової будівлі №105 військового містечка №17, яка долучена до матеріалів справи.

Посилання скаржника на те, що спірна будівля знаходиться за парканом військової академії м. Одеси не заслуговує на увагу, оскільки спірне приміщення входить до меж військового містечка №17, яке не обмежується парканом.

Аналізуючи викладене та надавши належну оцінку доказам в порядку ст.43 ГПК України суд повинен був прийти до висновку, що нерухоме майно військового містечка №17, у місті Одесі, у тому числі будівля №105 є державною власністю, набутою відповідно до вимог законодавства, що діяло у період існування СРСР та під час його розпаду.

Отже, оскільки право власності держави на будівлю №105 військового містечка №17 набуто правомірно, незаконність набуття цього права судом не встановлена, проте порушується та не визнається іншими особами. Прокуратурою спрямовано позов до суду в інтересах власника-держави в особі Міністерства оборони України до приватного підприємства "Лідер-Т" з вимогою про визнання права власності.

Судом вказано на невірне визначення суб'єктивного складу позивачів замість Міністерства оборони України необхідно було вказати Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст.ст.3, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Водночас Міністерство оборони України також реалізовує низку повноважень щодо розпорядження військовим майном: закріплює його за військовими частинами (ст.2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"), приймає рішення про його списання з подальшим розбиранням (ст.4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"), відчуження (п.7 "Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919), передачу у комунальну власність (ст.4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності")тощо.

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (ч.1 ст.133 Господарського кодексу України").

Відповідно до ст.134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з положень законодавства України, власником спірного нерухомого військового майна військового містечка №17 є держава Україна в особі органів управління майном-Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, яким належать право володіти, користуватися і розпоряджатися майном у визначених законом межах, та які уповноважені виконувати функції власника нерухомого військового майна і здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У зв'язку з цим, зокрема, Міністерством оборони України як власником це майно передано Військовій академії міста Одеси, та закріплено за останньою відповідно до закону на праві оперативного управління.

Така позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема постановами Вищого господарського суду України у справах №№914/2328/13,43/440-6/231 та інших.

З наведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову з порушенням вищезазначених норм матеріального права.

Кабінет Міністрів України у відзиві підтримує касаційну скаргу військового прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у військовій сфері та просить її задовольнити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим судом встановлено наступне.

Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящихся № 27 від 29.05.1951 "О восстановлении прав землепользования, а также прав на строения, отведенные в довоенный и послевоенный периоды для нужд Одесского Военного Округа" підтверджено належність Одеському військовому округу нежитлового приміщення на території військового містечка № 17 - будівлі сховища (за генеральним планом № 105) та відновлено право користування відповідною земельною ділянкою. Таким чином, зазначена будівля відноситься до нерухомого військового майна і належить до державної власності. У період до 4.10.2013 будівля перебувала на балансі та обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, а в подальшому, на підставі наказу Міністра оборони України від 13.05.2013 № 312, передана на баланс основних засобів Військової академії (м. Одеса).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил. Пунктом 6 цього Положення встановлено, що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна.

Міністерство оборони України не подавало пропозицій, подань щодо відчуження, передачі нерухомого військового майна за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/8, а Кабінет Міністрів України будь-яких рішень (розпоряджень) з цього приводу не приймав.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" спірна будівля за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/8 (8/1-А) закріплена за Міністерством оборони України та Військовою академією (м. Одеса) на праві оперативного управління.

У липні 2013 року Прокурор звернувся до Малиновського районного суду з позовною заявою до Музичук Л.В. про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме, нежитлового приміщення, загальною площею 56,1 м, основною площею 37,4 м2, яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/8.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2014 у справі № 521/12120/13ц позов прокурора задоволено в повному обсязі: витребувано з чужого незаконного володіння Музичук Л.В. нежитлове приміщення, загальною площею 56,1 м2, основною площею 37,4 м2, яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/8.

В подальшому було встановлено, що право власності на будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/8, зареєстроване за ПП "Лідер-Т" на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2013 № 1332, укладеного між Музичук Л.В. та ПП "Лідер-Т (довідка № 24303924 від 16.07.2014 державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції).

Враховуючи, що держава в особі Кабінету Міністрів України не приймала рішення щодо відчуження нерухомого військового майна за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/8, місцевий суд дійшов висновку, що набуття ПП "Лідер-Т" права власності на зазначене нерухоме військове майно суперечить законодавству.

Вказаним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2014 встановлено наступні факти:

- спірне майно знаходилося на картковому та балансовому обліку КЕВ м. Одеси та було передано до Військової академії (м. Одеса);

- Міністерство оборони України є власником зазначеного майна;

- Міністерство оборони України не подавало пропозицій щодо відчуження вказаного майна;

- Міністерство оборони України має право на витребування зазначеного майна з чужого володіння.

Відповідно до ст. 35 ч. 2 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Міністерству оборони України не було відомо і про відчуження спірного нерухомого майна від Музичук Л.В. до TOB "Лідер-Т".

Обґрунтованість позовних вимог підтверджується долученими до позовної заяви матеріалами, зокрема: планом будівлі сховища № 105 за генеральним планом військового містечка № 17; індивідуальною карткою будівлі № 105; генеральним планом військового містечка № 17; актом прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 17 від н 28.09.2007; актом прийому-передачі основних засобів - будівлі № 105, від 04.10.2013; довідкою № 24303924 від 16.07.2014 державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції; рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2014 у справі №521/12120/13ц.

З огляду на вищеприведене господарський суд задовольнив позовні вимоги прокурора.

Натомість апеляційним судом встановлено наступне.

05.09.2013 р. територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради (Продавець) уклала з приватним підприємством НВКТФ "ЛІДЕР-ЛЮКС" (Покупець) договір купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. за реєстраційним № 667, згідно якого Покупець придбав нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А, загальною площею 55,1 кв. м.

В той же день приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за Приватним підприємством НВКТФ "ЛІДЕР-ЛЮКС" права власності на вказану будівлю та видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8985932.

В п. 1.1. договору купівлі-продажу від 05.09.2013 р. визначено, що майно належить Продавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлю (бланк серії САЕ № 975670), індексний номер: 8249237, виданим 21.08.2013 р. Приваловою Є.Є., державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області. Право власності на вказаний об'єкт зареєстровано 20.08.2013 р. в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 137799851101, номер запису про право власності: 2188400, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №8249467 від 21.08.2013 р., виданим Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області.

Згідно листа КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міськради від 18.03.2014 р. № 1600-06/257/2 нежилі приміщення під № 8/8 та під № 8/1-А по Фонтанській дорозі в м. Одесі є одним і тим же об'єктом нерухомості.

Між тим, вже на генеральному плані військового містечка №17, який складений невідомою особою 01.01.2012 р. на підставі рішення звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 27 від 29.05.1951 р., спірна будівля позначена під № 105 із зазначенням її (будівлі) як сховища. При цьому, в індивідуальній картці обліку будівлі зазначений об'єкт обліковується за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10. Крім того, в Індивідуальній картці обліку будівлі підставою для використання Одеським інститутом сухопутних військ вказаної будівлі наведено наказ начальника гарнізону № 013 від 16.06.1992 р., а підставою використання будівлі Військовим інститутом Одеського Національного політехнічного університету вказано Акт закріплення б/н від 28.09.2007 р.

За Актом прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 17, затвердженого начальником Одеського гарнізону 28.09.2007 р., ряд будівель, у тому числі й спірна будівля №105, передана квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси Військовому інституту Одеського національного політехнічного університету на підставі розпорядження ПТКЕУ № 303/22/1/47 від 20.01.2006 р.

Наказом Міністерства оборони України від 13.05.2013 р. № 312 вилучено з балансу квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси фонди військових містечок № 16, № 17 та передано їх на баланс Військової академії. В додатку до цього наказу також наведено, зокрема, вже будівлю складу № 105.

За Актом приймання (передачі) будинків, споруд та території військового містечка №17, затвердженого заступником Міністра оборони України 20.08.2013 р., ряд будівель, у тому числі будівля № 105, передані квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси Військовій академії на підставі наказу Міністра оборони України від 12.05.2013 р. № 312.

Право на пред'явлення позову про визнання права власності на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України належить виключно власнику, тобто такий позов може бути заявлений власником індивідуально-визначеної речі до особи, яка оспорює право власності на майно. Особою, яка оспорює право власності на майно, є особа, яка заявляє про свої права на річ.

Ані Прокуратурою, ані Позивачем у справі не надано жодних доказів оспорення або невизнання наявного, на їх думку, у Міноборони права власності на спірний об'єкт нерухомості з боку Відповідача. Суд першої інстанції, розглядаючи даній спір та приймаючи оскаржуване рішення, вказаній обставині ніякої уваги не надав.

В якості доказів, що підтверджують належність Позивачу спірного майна Прокуратура зазначила, зокрема, назване вище рішення звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 27 від 29.05.1951 р., додатком до якого, однак, ніяким чином не підтверджується належність Одеському військовому округу (ОдВО) права власності на спірну будівлю під № 105, яка, про що зазначено вище, взагалі у вказаному додатку відсутня.

Також, Прокуратура послалась, як на відповідні докази, зокрема на план будівлі сховища № 105 за генеральним планом військового містечка № 17 та сам генеральний план цього військового містечка; індивідуальну картку вказаної будівлі; акт прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 17 від 28.09.2007 р.; акт прийому-передачі основних засобів - будівлі № 105, від 04.10.2013 р.; довідку № 24303924 від 16.07.2014 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, згідно якої власником спірного об'єкта є Відповідач.

Крім того апеляційна інстанція звертає увагу на таке:

- у вказаному Акті №17 (затвердженому 20.08.2013 р.) вищезгаданий наказ Міністерства оборони України від 13.05.2013 р. №312 зазначено за іншою датою - 12.05.2013 р., що відрізняється від дати, вказаної в самому наказі Міністерства оборони України;

- будівля № 105 в Індивідуальній картці обліку будівлі визначена як "сховище", а в наказі Міністерства оборони України від 13.05.2013 р. № 312, в Акті технічного стану будинку в/м № 17, в Плані будівлі та в Акті прийняття-передачі основних засобів (типова форма № ОЗ-1) - як "склад";

- матеріали справи не містять жодних даних щодо зміни адреси будівлі № 105, яка згідно індивідуальній картці обліку будівлі, обліковується саме за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, а не за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/8.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про безпідставність обґрунтування позовних вимог посиланням на приписи ст. 392 ЦК України, оскільки право власності Скаржника на вказане спірне нерухоме майно ніколи раніше не було визнаним.

Також в позові Прокуратура послалась на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2014 р. у справі № 521/12120/13ц, яким позов Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задоволено: витребувано з чужого незаконного володіння Музичук Л.В. нежитлове приміщення, загальною площею 56,1 м2, основною площею 37,4 м2, яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/8., та яким встановлено, зокрема, наступні факти:

- спірне майно знаходилося на картковому та балансовому обліку КЕВ м. Одеси та було передано до Військової академії (м. Одеса);

- Міністерство оборони України є власником зазначеного майна;

- Міністерство оборони України не подавало пропозицій щодо відчуження вказаного майна;

- Міністерство оборони України має право на витребування зазначеного майна з чужого володіння. На думку Прокуратури, вказані обставини мають преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

Аналізуючи вказані посилання апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 35 ч. 2 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; по-друге, як свідчать матеріали справи, зазначене рішення від 19.03.2014 р. оскаржене, зокрема ПП НВКТФ "Лідер-Люкс", та скаргу названого підприємства прийнято до провадження ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.09.2014 р.

Відтак, наведені вище посилання Прокуратури є такими, що не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні цієї справи.

Військове майно - це є державне майно, що закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління, а повноваження щодо вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" належить саме до компетенції Кабінету Міністрів України.

Однак, Прокуратура при визначенні державного органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не врахувала приписи чинного законодавства, чим позбавила Кабінет Міністрів України можливості приймати участь при вирішенні питань, що стосуються його повноважень.

Право витребувати майно належить саме власникові. Як вище зазначалось, матеріали справи свідчать про те, що Міноборони не є та ніколи не було власником спірної будівлі, а отже, не має права на витребування цього майна від будь-якої іншої особи.

Беручи до уваги викладене, апеляційним судом було відмовлено у задоволенні позову.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів вважає висновки судів як про задоволення позову, так і про відмову в його задоволенні передчасними з огляду на таке.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту, в силу вимог ч.2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

За загальною нормою, закріпленою у ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

В силу вимог ст. 1 ЗУ "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

При цьому, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Судами встановлено, що за актом прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 17 від 28.09.2007 р. та актом прийому-передачі основних засобів - будівлі № 105, від 04.10.2013 р. спірне майно було передано військовій академії. При цьому,суди не витребували документи, на виконання яких були складені відповідні акти: розпорядження ПТКЕУ від 20.01.2006 №303/22/1/47 та наказ Міністерства оборони України від 12.05.2013 №312.

Судами не встановлено коли та ким спірне майно було закріплено за військовим містечком №17. Точне місцерозташування спірного майна, його площу. Тобто, ними належним чином не перевірено доводи прокурора та позивача про приналежність спірного майна військовому містечку.

Звертаючись із позовом про визнання права власності на нерухоме майно, прокурор вказує на місцезнаходження військового майна за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/8. В подальшому, апеляційним судом з'ясовується, що спірний об'єкт розташовано за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/1-А. Водночас, апеляційним судом встановлено, що згідно листа КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міськради від 18.03.2014 р. № 1600-06/257/2 нежилі приміщення під № 8/8 та під № 8/1-А по Фонтанській дорозі в м. Одесі є одним і тим же об'єктом нерухомості. При цьому, право власності на об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 8/1-А належить ПП НВКТФ "ЛІДЕР-ЛЮКС", яке 05.09.2013 придбало його у територіальної громади м. Одеса. Апеляційним судом також наголошено на тому, що акт прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 17 від 28.09.2007 р. та акт прийому-передачі основних засобів - будівлі № 105, від 04.10.2013 не є доказами того, що спірне майно є державною власністю. Крім того, ним зауважено, що майно, що належить військовому містечку №17 розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 10. Саме такі дані вказані в Індивідуальній картці обліку.

Між тим, в матеріалах справи наявні плани будівель, які були придбані відповідачем (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/8), ПП НВКТФ "ЛІДЕР-ЛЮКС" (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/1-А) та споруди, що була передана військовому містечку за актами від 28.09.2007 та 04.10.2013 (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10).

В силу вимог ст. 41 ГПК України, суд не був позбавлений права призначити судову експертизу та достеменно з'ясувати, чи є майно, що було згодом продане і відповідачу, і ПП НВКТФ "ЛІДЕР-ЛЮКС" за площею, планом тощо ідентичним майну, що було передане військовому містечку №17. Тим більше, що існує така плутанина з адресами і фактично, за декількома адресами зареєстровано одне і те ж саме майно. Такими правами суди попередніх інстанцій не скористалися.

Судами також не з'ясовано хто є першим власником спірного майна; чи оспорює відповідач та ПП НВКТФ "ЛІДЕР-ЛЮКС" права позивача на спірне майно. Ними залишено поза увагою певні докази. Так, відповідно до рішення Одеської міської ради від 18.06.2013, нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 8/1-А викупається орендарем за грошові кошти. Між тим, свідоцтво про право власності на вказану нерухомість було видане міській раді лише 21.08.2013. Яким чином, та на підставі яких документів міська рада надавала спірне майно в оренду та кому. Чим міська рада обґрунтовує своє право власності на спірне майно.

Щодо позовної вимоги про витребування майна.

Прокурор обґрунтовує вказану позовну вимогу ст. 388 ЦК України.

За змістом ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто якщо за відплатним договором із володіння власника або законного володільця вибуло майно, то витребувати його у добросовісного набувача можна тільки тоді, коли воно вибуло поза волею власника або законного володільця.

Передумовою вирішення питання про витребування майна є з'ясування того хто є дійсним власником спірного майна.

Таким чином, колегія суддів констатує, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою ряд питань, з'ясування яких є обов'язковим для вирішення спору по суті. Ними допущено порушення вимог ст. 43 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами допущено порушення норм процесуального права (ст.43 ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст.388,392 ЦК України). Судами незастосовано норми спеціального закону, що регулює правовий режим військового майна, а саме, ЗУ "Про правовий режим майна у Збройних Силах України". Згідно зі ст.11110 ГПК України це є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2014 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При повторному розгляді необхідно врахувати викладене вище. З'ясувати процесуальний статус ПП НВКТФ "ЛІДЕР-ЛЮКС" та залучити його до участі у справі. Вирішити питання про те, як співвідносяться об'єкти майна передані військовому містечку №17, відповідачу та ПП НВКТФ "ЛІДЕР-ЛЮКС". За необхідності, призначити судову експертизу. Встановити першого власника майна. На яких підставах він набув це майно. Яким чином повинно бути оформлено право власності на військове майно. Чи передбачено чинним законодавством отримання військовими містечками свідоцтв про право власності. Встановити, на яких підставах міська рада розпоряджалася спірним майном до оформлення права власності на нього. Для цього, за необхідності - залучити Одеську міську раду у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, або витребувати необхідні докази в порядку ст. 65 ГПК України.

До встановлених обставин справи слід застосувати норми права, що регулюють спірні правовідносини, встановити дійсні права та обов'язки сторін, розглянути спір в межах заявлених предмета і підстав позову. Врахувати усе викладене вище, винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 1115 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Південного регіону України ? задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі №916/3137/14 ? скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун